У 2013 році виповнюється 900 років з часу створення першого варіанта літопису "Повість минулих літ".

Враховуючи історичне і культурне значення літопису "Повість минулих літ", Верховна Рада України постановила у 2013 році урочисто відзначити на державному рівні 900-річчя першого варіанта літопису "Повість минулих літ".

По́вість мину́лих літ - це літописне зведення, складене в Києві на початку 12 століття, пам'ятка історіографії та літератури та перша в Київській Русі  пам'ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов'ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов'янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди.

Оригінал (першопис) «Повісті минулих літ» до наших днів не зберігся. Збереглися лише пізніші списки. Під «списком» розуміють «переписування» («списування») з іншого джерела. Найдавніші з них Лаврентіївський, переписаний1377 року, що охоплює події до 1110 року, та Іпатіївський, переписаний на початку XV ст. з доведенням розповіді до 1117 року. Відомі три редакції «Повісті минулих літ»: перша - складена ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором із літописних зведень поч. XII ст. з доведенням розповіді до 1113; друга - ігуменом Видубицького монастиря Сильвестром у 1116 році; третя виготовлена у Видобицькому монастирі 1118 року для Мстислава - сина Володимира II Мономаха.

Літописання у Київській Русі почалося ще на початку 11 ст., за правління Ярослава Мудрого, який високо цінував культуру, освіту, літературу.

1073 року з'явилося перше Києво-Печерське зведення, в якому було запроваджено опис подій у річній послідовності. Продовжено воно було 1093 року другим Києво-Печерським зведенням, а 1113 р. з'являється «Повість минулих літ».

Упорядкована була «Повість минулих літ» монахом Нестором, який написав також житія Бориса й Гліба.

За основу Нестор узяв Києво-Печерське зведення 1093 р., та продовжив його, переробивши деякі епізоди.

Нестор розповів про напади на Україну, про церковне життя, прагнучи до щирості й об'єктивності. У творі наявні й відомості про народне життя, про побут українців, але в меншому обсязі, ніж про політичні події.

«Повість минулих літ» розпочинається переказом біблійної оповіді про Вавилонське стовпотворіння та про розподіл землі між синами Ноя. За легендою, територія Русі тепер належала потомкам Іафета.

Окрім біблійних легенд, Нестор подає також опис розселення слов'янських племен, наводить цікаві відомості про побут хозарів, угорців, обрів та інших племен. Саме з «Повісті минулих літ» відома легенда про заснування Києва братами Києм, Щеком та Хоривом.

Після переказу легенд дописемної епохи Нестор подає більш документальні відомості: наводить хронологічні межі правління князів, докладно зупиняється на постатях Володимира Великого та Ярослава Мудрого, переповідає військово-політичні події, розмірковує над виникненням назви «Русь».

Значення «Повісті минулих літ» для подальшого розвитку літератури було надзвичайно важливим. Автор твору, Нестор літописець, зібрав та переказав усі легенди, з яких можна дізнатися про умови виникнення Київської Русі, навів факти, які стосувалися правління князів, відбив обставини життя та побуту слов'янських племен.