Імстичово ще здавна славиться видатними
талановитими освіченими людьми. Уродженець села, Іван Олексійович Зейкан, який
закінчив Віденський університет в 1697 році, працював у посольстві Лефорт,
супроводжував князя Наришкіна за кордон, а потім у поїздках по Європі
супроводжував Петра І.
У дипломатичних матеріалах та історичних
статтях «Отечественных записок» за 1861 рік
наводяться документи Петра І, і серед них – наказ царя про призначення І. О.
Зейкана вчителем при дворі, в якому говориться: «Определяем вас учителем, и когда сей указ получишь, вступи в свои дела
немедленно».
Про уродженця Закарпаття Івана
Олексійовича Зейкана добре знали у той час у Росії.
Імстичівська земля багата на талановитих
людей, подвижників культури, освіти, науки, представників духовенства та інших
сфер людської діяльності.
Для культурного та національного
відродження села вагомий внесок зробили П. М. Світлик – композитор, вчитель,
фольклорист, Павло Копинець – вчитель-музикант, Антон Копинець – музикант, І.
П. Горзов – головний лікар обласної стоматологічної лікарні, Володимир Ліхтей –
перший директор Ужгородського лялькового театру «Бавка» та багато інших.
Із року в рік багато випускників школи
вступають у вищі навчальні заклади України, а здобувши освіту, працюють не
тільки в рідному селі, районі, області, а й за межами нашого краю.
М.В. Клепар – викладич Прикарпатського
університету ім. В. Стефаника, М. М. Кухар – журналіст телеканалу «1+1», О. А. Іванишинець – член спілки художників
району, П. В. Гарпаш – художник , О. О. Бокотей –
фізик-науковець, О. А. Сенина – викладач Мукачівського педінституту, І. В.
Зейкан – завідуючий Ужгородського пологового відділення, М. І. Ціцак – редактор
газети «Нове життя» і багато інших вихідців із села працюють у різих сферах
народного господарства.
Збереглася книга «Школьная хронологія» , в якій записані всі
відомості про періоди навчання з
1919 по 1946 рік.
Австро-угорський період (ХІХст.-1919 рр.)
Перша школа – Церковно-приходська.
- Приміщення знаходиться біля церкви (справа).
Приміщення школи збереглося частково. Зараз
на цьому місці приватний будинок. Фундамент і стіни залишилися ті самі.
Вчив дітей півцедяк - Бришський. Дяк обов’язково повинен був бути
освічений і музично обдарований. У школі були 2 комплексні класи. Зліва був
великий зал, в якому вчилися 1-2, 8 класи(комплексні). Справа був теж
комплексний клас, де вчилися діти 5,3,6 класи. Кожен клас сидів за окремою
партою.
Писали гріфликом у кожного учня була своя дощечка(зошит).За
непослушність учнів карали. (Діти ставали колінами на кукурудзяне зерно, били
дітей різками).
Вивчали такі предмети як письмо, читанку, арифметику,
релігія була основою для всіх класів.
Буквар-Перший цвіт, другий цвіт, книги були
ілюстровані.
Відвідувати школу було необов’язково, відвідування
було вільне.
Вчителями
в той час були О. І. Бігарій – державний учитель, О. С. Головач – викладач
релігії і І. Дорогій – управитель школи (директор). 
Зліва на право О. І. Бігарі –
державний учитель, О. С. Головач преподаватель релігії, І. Дорогі – управитель
школи.
Чехословацький період (1919-1939 рр.)
У 1919році Церковно-приходська школа була перейменована
в народну і продовжувала діяти в тому самому приміщенні. Але багато приміщень
орендували від людей:
– в присілку Бокочовиця від Наніки Бокочовської – учив
Кедик Микола;
– в присілку Дерен від єврея Пінкас Пайкикович ;
– в присілку Загірка від Іляша Василя;
– в присілку Загірка (біля магазину) у Кенізберг
Хани.
У різні роки орендували приміщення у
різних господарів. Усі класи були комплекти, вчилися діти різного віку. Кількість
учнів не була точною, бо деякі учні спочатку школу залишали, потім поверталися.
В основному вчилися діти українців, а також євреї, словаки, чехи, угорці.
Наступними управителями школи були Д. Мешков, І. Юращик і Федор Хома.
Учителями працювали: В. Когут, Н.
Шелестай, М. Микула, Д. Одливана, М.
Тунько, М. Герзаничова та В. Найман.
У
школі навчалося в середньому від 426 до
570 учнів.
З 1931 року почали проводити батьківські
збори(родительськие собрания), які проводили один раз на місяць. Згодом почали
проводити батьківські збори 4 рази в рік, а пізніше – 2 рази.
Вчителі крім своїх шкільних обов’язків
працювали над культурним піднесенням села. З такою метою проводили вечори,
лекції, театральні вистави.
У школі діяла бібліотека для вчителів та
учнів. В ній було 204 книги для
вчителів, 295 книг для учнів і 106 додаткових.
Учителі були місцеві і приїжджі.
В школі не було ні завгоспа, ні
прибиральниць. Прибирали в школі самі вчителі, ремонт проводився за кошти
церкви та селян. В школі було пічне опалення.
Коли не вистачало дров, діти приносили дрова з дому.
На перерві учням давали горнятко молока
і кусочок кукурудзяного хліба.
В селі була тільки українська школа, не
було ні мадярської, ні чехословатської. 
В селі був дитсадок (захоронка). З вуст
старожилів відомо, що діти спали на виплетених з лози ліжках, на яких нічого не стелили. Дітям в захоронці
майже не давали їсти, тільки один раз в день одну конфету та дві печива. В садку працювала
одна вихователька і дві няні. Відомо, що однією з виховательок була Орбан Етела,
яка була приїжджою. Захоронка знаходилася в орендованих приміщеннях, які
періодично змінювалися.
Карпатська Україна (1938 – березень 1939 рр.)
1938 року управителем школи був призначений
Микола Микула. Вчителями працювали: М. Балега, Михайло Стець, О. Стойкович,
Арнольд Малинич, Антоній Зейкан.
У 1938 році в армію мобілізували
М. Микулу, М. Балегу та А. Малинича.
Микола Микула, управитель школи, інвентар і шкільну документацію передав
жительці села, вчительці – Анні Ковач
(Стець).
1 жовтня 1938 року вчителем в
Імстичівську школу було призначено Миколу Кедика. Вчителі, які були
мобілізовані, у грудні
повернулися і почали працювати у школі.
В обов’язки вчителів входило стежити за
зовнішнім виглядом учнів і санітарним станом школи.
У цей період нікого з учителів не було
заарештовано.
Другий прихід угорців (1939 – 1944рр.)
З приходом угорців школа продовжувала працювати
в тому самому режимі.
Навчання починалось о 7год. за місцевим
часом. Вчитель сам фіксував час проведення занять, перерв. Всі уроки до 1945 р.
починалися з молитви «Отче наш».
Оцінювалися знання за «5» бальною системою у прямому відліку: «1» бал – була найкраща оцінка, «5» – найгірша. Улітку були вакації (канікули), на
яких проводилися різні екскурсії і в різні місця.
Навчання було шестиденним.
У релігійні свята діти не відвідували школу.
З одного підручника вчилися декілька учнів. Підручники видавали дітям
тільки в школі, додому брати було заборонено.
У 1941 році мобілізували Микулу М. на війну, з якої він так і не
повернувся. Точне місце його могили невідоме.
Період Закарпатської України (1944 – 1946 рр.)
У
1944 році Закарпаття було приєднано до Радянської України. Змінилася вся
система в країні і в школі зокрема. Церковно-приходська школа переходить у
власність держави. В ній було проведено ремонт. У селі була організована перша семирічна
школа і дві початкові – в присілку
Загірка та Дерен.
Першим директором семирічної школи було
призначено Стеця Михайло Михайловича, завучем – Сенько Ольгу Трохимівну.
Вчителями школи працювали: А. Тербанова,
М. Чигиль, Е. Тромбола, А. Стойкович, А. Биба та М. Кедик
вихідці із Закарпаття. Із східної України у 1946 році прибули учителі: Сенько
Ольга Трохимівна та Нечта Олександра Логвинівна – філологи, Жила Євгенія
Олексіївна – хімік, біолог, Максак Марія Нікіфорівна – вчителька математики,
Орлова Лідія Олександрівна – російський філолог, Артапенко Галина Федорівна.
Книги з бібліотеки забрані і передані до
окружної бібліотеки у Довгому. Місцеву бібліотеку заповнили книги радянського
видання.
На той час у школі навчалося 375 учнів.
Школа працювала у пристосованих приміщеннях.
На базі Імстичівської семирічної школи
було відкрито вечірні класи середньої школи, що дало змогу старшим за віком
здобувати середню освіту. З фронту повернулася молодь, багато жителів села
працювали у різних галузях народного господарства томуі була велика потреба в
освічених людях.
У школі працювали: драматичний гурток,
гурток танців, хору, які під керівництвом вчителів проводили торжества, забави,
тощо.
Були проведені вистави: «Верховинська
кров», «Тарас у дяка» та інші. В кінці кожного навчального року проводилася
виставка дитячих ручних робіт, яку відвідували родичі дітей та жителі села.
Радянський період (1946-1991р.)
У 1959 році почали будувати нове
приміщення 7-ми річної школи, першим директором якої був Стець
М.М., пізніше – Поп Д. О., Біксей П. І..
Завучами на той період були: Ліхтей І.
П., Білинець І. С., Бокотей О. І., Біксей П. М., Лада О.В. Вчителями працювали
Микула Н. П., Копинець М. Н., Чонговай О. Л., Ліхтей І. П., Попович Ю. В.,
Стець Г. І., Мушка П. А., Шула А. І., Клюса М. Ф., Біксей Г. М., Шеверя Г. А.,
Зейкан Г. Ю., Завадяк П. В., Бокотей О. І.,Білинець І. С., Білинець О. І.
В 1972 році директором школи призначено
Зейкан Ганну Юріївну. Заступником директора з 1978 року призначена Вароді Віра Михайлівна.
Пізніше прийшли працювати: Чонговай М. А.,
Добра П. Ф., Бокотей Г. А., Кедик М. І., Микула А. П., Зейкан М. І.,Попович М.
М., Зейкан С. І., Добра М. М., Боїшко Г. М., Біксей І. І., Тромбола М. А.,
Тромбола Г. П., Петрашко М. П., Савко М. М..
Навчання почало проводитися покласно. Учнів було достатньо до 40 учнів у
класі.
Імстичівська ЗОШ І-ІІІ ступенів (на той
час семирічна школа) здана в експлуатацію в 1961 році, тоді було прокладено
водопровід і облаштовано басейн для забезпечення школи водою.
У
1962р. відкрилася нова школа, яка дістала статус восьмирічної. Зросла кількість
вчителів і учнів. 
Піонерська організація була утворена в 1946 році першим піонервожатим був
Сенина А.В.
Першими
піонерами були Данило Є. П., Копинець Є. М., Петрашко М. П., Чонговай Г.П..
Після нього піонервожатою працювала Добра
Марія Павлівна.
В
той же час була придбана піонерська атрибутика – горни, барабани, прапори.
На з’їзді піонерів в
Ужгороді була Данило(Клепар) Є.П., Старший піонервожатий Сенина А.В.
У 1985 році було організовано
фольклорний ансамбль під керівництвом М. П. Петрашко. Учасники ансамблю
побували у багатьох містах України і два рази у столиці м. Київ.
Фольклорний ансамбль в м. Києві.
Фольклорний колектив в м. Ужгороді
(Обласний краєзнавчий музей)
Екскурсія вчителів у м. Кишинів 1988 р.
Період незалежної України (1991р.)
З 1987 року директором школи було
призначено І. С. Добру.
Директор школи І. С. Добра.
У 1990 році школу було реорганізовано у
середню. Будучи директором школи він організував ремонт опалювальної системи
школи, яку одну з перших у районі переведено на опалення природним газом. Силою
працівників школи та громадськості села заготовлено пиломатеріали для заміни
даху школи і зроблено ремонт.
Учні школи заготовляли металобрухт та
макулатуру і за одержані кошти працівниками школи було прокладено доріжку
довжиною 200 метрів.
Влітку і восени 2010 року працівниками
школи заготовлено облицювальний камінь для обкладання фундаменту школи.
Протягом 2008-2009 і 2009-2010 років у
всіх класних приміщеннях школи за кошти батьків та вчителів було зроблено
євроремонт.
За останні роки у школі навчається від
300 до 400 учнів.
Директором школи є Добра Іван Степанович.
Заступником
директора з навчальної роботи працює Вароді Віра Михайлівна, з виховної роботи
– Романець(Зейкан) Марина Іванівна, педагог-організатор – Зейкан Ярослава
Іванівна.
Вчителями: Чорношвець Ганна Петрівна, Білинець Марина
Іванівна, Данило Світлана Іванівна, Станко Ганна Андріївна, Добра Федір
Павлович, Попович Єлизавета Василівна, Копинець Ганна Василівна, Чонговай Ганна
Петрівна, Фанта Степан Степанович, Лях Антон Петрович, Добра Степан Михайлович,
Пітра Ольга Василівна, Олексик Вікторія Іванівна, Завадяк Наталія Володимирівна,
Лях Любов Михайлівна, Зеленяк Наталія Степанівна, Добра Ольга Петрівна, Попович
Тетяна Михайлівна, Шуфрич Наталія Михайлівна, Терембець Христина Михайлівна, Енеді
Ганна Петрівна, Шпіца Любов Петрівна, Зейкан Іван Петрович, Савко Михайло
Михайлович, Сегеді Ганна Василівна, Андрашко Оксана Іванівна, Чонговай Олена
Семенівна, Зеленяк Марія Олександрівна, Чонговай Ганна Іванівна, Зейкан Ганна
Олександрівна, Ігнатко Марія Юріївна, Романець Марина Іванівна, Бердар Ганна
Олексіївна, Ливдар Ганна Василівна, Ливдар Тетяна Василівна, Мушка Іван Петрович, Фанта Марія Іванівна, Грахольська Марія Іванівна, Зейкан Вікторія
Антонівна, Чонговай Іван Іванович, Добра Вікторія Михайлівна, Чонговай Тетяна
Василівна, Зейкан Олена Михайлівна, Добра Віталій Іванович, Добра Денис
Іванович, Завадяк Василь Семенович, Чонговай Іван Іванович, Тимошенко Марія Петрівна,
Шеверя Леся Михайлівна.
| 
