Тетяна Волгіна

Буває книгам лячно

Скільки книг у цій книгарні!

Книги різні,

Дуже гарні.

О краса, якби ти зміг

Прочитати, друже, їх!

Покупці стоять юрбою,

Шарудять по сторінках…

Мила книго, що з тобою?

Чом ти дивишся з журбою

І тріпочеш у руках?

Лячно книгам:

Хто їх купить?

Раптом купить,

Хто не любить?

Той у книжку, - от порода! –

Запихає бутерброда…

Той, - чи є бруднулі гірші? –

Залива чорнилом вірші…

Бідні ви, прозаїки,

Бідні ви, поети!

Невідомо у які

Попадеш лабети…

Недарма ж на продажі

Книги ледь зажурені:

Хоч би не потрапити

В руки мацапурині.

Оксана Сенатович

Тиждень книжки!

"Тиждень книжки!” – зазвучало

Серед міста, як сигнал.

За годину місто стало

Як один читальний зал.

Всі читають урочисто –

І безвусі, й вусачі.

Скільки мешканців у місті,

Стільки в місті й читачів.

У тролейбусах читають,

Щось мугикають під ніс.

Сторінки перегортають

Під ритмічний стук коліс.

Лиш з малими читачами

В хаті клопіт вечорами:

Від книжок, хоч треба спати,

Їх ніяк не відірвати!

За той тиждень розмаїті

Полюбились так книжки,

Що кладуть донині діти

На ніч їх під подушки.

М. Старовойт

 Молитва

О книго! Божа ти рабине!

Народу й роду берегиня!

Неопалимая купина!

По всіх вертепах і яксинях

Неначе зірка провідна.

Великомученице, Ти

Нас освіти і освяти,

А рідну мову – слово Боже

Топтало плем’я зловороже.

Кричало: "Не было и нет!”

Пророчило: "И быть не может!”

Ти свій розкрилювала лет.

І ринув твій небесний спів,

Як грім на голови катів.

Ти, мов цілющою водою,

Нас причащала колядою

І віщим словом Кобзаря.

Хай воскреса народ з тобою

І правди Божої зоря

Осяє Україну-Русь!

За це я, страднице, молюсь.

Молюсь за працьовиті руки,

І світоч правди і науки

Щоб в кожнім серці запалав,

Щоб знали діти і онуки

Хто, де, коли, за що страждав.

Господь мій! Нас ти не покинь,

Святого Духа на нас злинь!

Амінь!