Не дерево, а з листям,
Не людина, а говорить.
*
Бачить - не бачить,
Чути - не чує.
Мовчки говорить,
Дуже мудрує.
*
Ні думає, ні гадає, а других навчає.
*
Має листя, але не дерево, дає плоди, але не цвіте.
*
Дуже я потрібна всім -
І дорослим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу.
*
Поле письменник-агроном
Засіяв буквами-зерном.
Отож, читачу, поспішай
Зібрати мудрий урожай!
*
Не сорочка, а зшита,
Не кущ, а з листочками,
Не людина, а говорить.
*
Дерево - не дерево, а листки має,
Той буде мудрим, хто їх добре знає.
*
Дивишся — чистенька,
Погладиш - гладенька,
А читати станеш - спотикаєшся.
*
Снігові поля, чорні грачі,
Хочеш розумним бути - бери та вчи.
*
Без язика, а говорить,
Без голови, а все розуміє,
Без ніг, а скрізь буває.
*
Живе без тіла, говорить без язика.
*
Язика не має, а науки навчає.
*
Хто мовчки учить?
*
Завжди можу стати у пригоді,
Моїх вам порад не злічити.
І кажуть про мене в народі:
«Мовчить, а сто дурнів навчить».
*
Паперовий кораблик щодня
Перевозить у трюмах знання,
Після плавання цей корабель
Повертається в рідний портфель.
*
Кожен, скільки хоче, бере, а все лишається.
*
Не людина, а є вчителем людини.
Уст не маю, а про живих і мертвих красно розповідаю.
*
Сама я нічого не знаю, та всіх розуму навчаю.
*
По білому полю чорним маком сіяно.
*
Лежить, мовчить, а сто нерозумних навчить.
*
Біле поле, чорне насіння, хто його сіє, той розуміє.
Поле біле, неоране,
Засій на нім зерно чорне.
Хто вміє, той посіє,
А хто знає – відгадає.
*
Брати чорні й криві,
од роду всі німі,
а як тільки зійдуться,
- стануть вряд і заговорять.
|
